Сонце заходить, гори чорніють,
                     Пташечка тихне, поле німіє,
                     Радіють люде, що одпочинуть,
                     А я дивлюся... і серцем лину
                     В темний садочок на Україну.

                                                                  Тарас Шевченко

 

                      А сотню вже  зустріли небеса...

   

                                     "Стримайте ваші сльози!   Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні. Славна смерть за Україну".

Під синьо-жовтим прапором свободи з'єднаємо великий наш народ!

Крилатий вітер розвиває стяг –
Блакить із золотом на нім переплелися,
Наш прапор майорить, неначе птах:
Народ не вмер й нікому не скорився!
Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!